3 березня ми з особливою теплотою згадуємо людину, яка стала цілою епохою для нашого Інституту Філатова, а також й для всієї української офтальмології. Професор Валерій Вікторович Віт — особистість унікального масштабу. З таких людей складається історія науки. І таких, без перебільшення, можна зустріти лише раз у житті.
Свій професійний шлях він пов'язав із глибоким науковим пошуком і службою медицині. У 1973 року Валерій Вікторович Віт розпочав свій науковий шлях в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова. У 1978 році захистив кандидатську дисертацію, а в 1986 році — докторську дисертацію «Патологічна анатомія та лікувальний патоморфоз пігментних новоутворень увеального тракту ока людини», присвячену морфогенезу та злоякісності пігментних новоутворень судинної оболонки і циліарного тіла ока. Його науковим керівником виступів видатний вчений — професор В.В. Войно-Ясенецький. У 1989 році Валерію Вікторовичу було присвоєно вчене звання професора, а з 1991 року він обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Інституту Філатова.
Його наукова спадщина вражає: близько 400 наукових праць Добре відомі його фундаментальні монографії, присвячені питанням будови органу зору ("Строение зрительной системы человека"), патологічної анатомії при захворюваннях ока ("Патология глаза, его придатков и орбиты"), гістоморфологічним дослідженням при пухлинній патології ока ("Опухолевая патология органа зрения"). Під його керівництвом підготовлено й захищено 18 кандидатських дисертацій, він був консультантом 5 докторських робіт.
Саме Валерій Вікторович одним із перших порушив питання офтальмоонкології в аспекті вивчення трансформації пухлин в процесі лікування організму хворого. Його підхід відрізнявся глибиною морфологічного аналізу, клінічним мисленням і стратегічним баченням розвитку науки.
Він поєднував у собі блискучий талант лікаря, вченого й організатора. Висока професійність, безцінний досвід, потужний науково-творчий потенціал і безмежна відданість справі — усе це створювало ту особливу атмосферу довіри та поваги, яку відчували його колеги та учні.
Та понад усе він був Учителем і Наставником. Людиною великої внутрішньої культури, принциповості та людяності. Його слово мало вагу, його підтримка — значення, його приклад — силу формувати покоління.
Окремою сторінкою його життя була любов до Одеси. Валерій Вікторович — талановитий фотохудожник, який тонко відчуває світло, простір і настрій рідного міста. Сьогодні ми запрошуємо вас переглянути фотороботи Валерія Вікторовича, присвячені Одесі, які з любов'ю надала його родина.
Висловлюємо глибоку вдячність Юлії Валеріївні Віт та Надії Петрівні Віт за збереження та можливість поділитися цією світлою спадщиною — його фотороботи, що зберігають миті життя.
Пам'ять про Валерія Вікторовича — це не лише сторінки біографії. Це жива присутність у справах, у науковій школі, у вдячних серцях учнів і колег.
Світла пам'ять великому Вченому і Людині.