12 квітня 2026 року виповнюється 105 років від дня народження видатного українського лікаря, науковця, педагога і людини великої душі — професора Григорія Васильовича Легези.
Він народився 12 квітня 1921 року в селянській родині в селі Софіївка на Кіровоградщині. Ще зовсім юним, у 1937 році, вступив до Першого Київського артилерійського училища, яке закінчив за прискореною програмою у званні лейтенанта. Війну зустрів командиром батареї. Брав участь у бойових діях на території Рава-Руської та Львівської областей, проявивши себе як мужній, грамотний і відданий офіцер. Завдяки своїй відвазі та професіоналізму швидко просувався по службі й уже восени 1943 року, у званні гвардії майора, очолив розвідку 3-ї гвардійської артилерійської дивізії.
У 1944 році важке поранення кардинально змінило його життєвий шлях. Після тривалого лікування в госпіталях він знайшов у собі сили розпочати новий етап життя — обрав медицину, присвятивши себе служінню людям.
У 1950 році Григорій Васильович закінчив Одеський медичний інститут і протягом 51 року безперервно працював в опіковому відділенні Інституту імені академіка В. П. Філатова. Під керівництвом видатного вченого академіка Н. О. Пучковської він успішно захистив кандидатську та докторську дисертації. У 1956 році очолив опікове відділення, яким керував 26 років.
Професор Легеза став засновником цілого напряму в офтальмології — лікування тяжких опіків очей та їх наслідків. Його наукова й практична спадщина вражає: понад одинадцять тисяч складних операцій, підготовка учнів, серед яких захищено одну докторську та сім кандидатських дисертацій.
Природа щедро обдарувала його талантами: він був поетом, блискучим оратором, віртуозним мікрохірургом. Та понад усе — людиною виняткової чесності, доброти й мудрості. Він умів знайти потрібне слово для кожного, підтримати, порадити, вселити надію.
29 жовтня, на 81-му році життя, він тихо відійшов у своєму робочому кабінеті. Його життя — це приклад служіння людям, науці та своїй Батьківщині.
У пам’яті всіх, хто знав і працював поруч із Григорієм Васильовичем, він назавжди залишиться як людина тонкої душі, великого серця і глибокої людяності. Його щирість, життєва мудрість, здатність до співпереживання та душевна теплота зробили його наставником і другом для багатьох — колег, учнів, пацієнтів і рідних.
Світла пам’ять про Григорія Васильовича Легезу назавжди житиме в наших серцях.