26 квітня 2026 року виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській атомна електростанція — трагедії, що стала одним із наймасштабніших техногенних трагедій в історії людства.
Чорнобильська катастрофа 1986 року за своїми масштабами та кількістю постраждалих стала унікальним, безпрецедентним явищем, що не має аналогів у світовій практиці. Особливо відчутним виявився її довготривалий вплив на здоров’я дітей — найвразливішої частини населення. За роки спостережень встановлено зростання захворюваності за всіма основними класами хвороб і зменшення частки практично здорових дітей.
Характерною особливістю стану здоров’я постраждалих є поєднання кількох патологій одночасно — від трьох до семи нозологічних форм. Значно зросли показники захворювань кістково-м’язової системи та сполучної тканини, що зумовлено впливом радіонуклідів, зокрема стронцію-90 та цезію-137. Радіаційний фактор порушує фосфорно-кальцієвий обмін, знижує міцність кісткової тканини та впливає на функціональний стан м’язів і сполучної тканини.
Іонізуюче випромінювання належить до потужних прооксидантних чинників, які запускають в організмі вільнорадикальні процеси, зокрема перекисне окиснення ліпідів. У дітей, що проживають на забруднених територіях, виявлено посилення цих процесів і водночас зниження активності антиоксидантної системи, а також різноманітні прояви імунного дисбалансу.
Особливу увагу дослідників привернув вплив цих змін на зорову систему. Порушення рефракції, зокрема короткозорість, розглядаються у взаємозв’язку із загальним станом організму, фізичним розвитком, імунним статусом і біохімічними показниками. Водночас тривалий час бракувало системних даних щодо особливостей формування зору у дітей, які проживають у радіаційно забруднених регіонах.
Вирішальний внесок у дослідження цієї проблеми зробили фахівці Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України під керівництвом професора Віри Іванівни Сердюченко.
Протягом понад 10 років науковці інституту проводили комплексні дослідження, метою яких було:
— визначити особливості формування рефракції у дітей, що проживають на радіаційно забруднених територіях;
— виокремити групи підвищеного ризику розвитку порушень зору;
— розробити практичні рекомендації щодо спостереження, профілактики та лікування.
Результати цієї багаторічної роботи були відображені у монографії «Рефрактогенез у школьников проживающих на радиационно загрязненной территории» (автори: Сердюченко В.І., Ностопирьова О.І.), виданій у 2015 році.
Результати досліджень мають надзвичайно важливе значення: вони дозволили глибше зрозуміти механізми розвитку зорових порушень у дітей та стали основою для впровадження ефективних підходів до ранньої діагностики і медичного супроводу.
Через 40 років після катастрофи Чорнобиль залишається не лише символом трагедії, а й нагадуванням про відповідальність науки і медицини за збереження здоров’я майбутніх поколінь.