Історія Інституту

Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України був створений 4 квітня 1936 року зусиллями видатного вченого-офтальмолога, академіка Володимира Петровича Філатова.

З моменту свого створення і до цього дня Інститут є одним з лідерів світової медичної науки і практичної медицини.

У 1938 Володимир Петрович одним з перших у світі провів успішну операцію з пересадки рогівки. У післявоєнні роки у багатьох людей розвивалися більма після поранень, вони сліпли. Тому пересадка рогівки давала їм унікальний шанс зберегти зір. Наслідки війни підштовхнули В.П. Філатова ще до одного винаходу — «крокуючого Філатовського стебла».

Оскільки на голові людини існує дефіцит шкіри, то доставити її до місця операції потрібно було, наприклад, з плеча. Для цього відрізався прямокутний клаптик шкіри. Потім його як би перекладали в напрямку майбутньої операції і пришивали. Коли клаптик приживляють, операція повторювалася. Здавалося б, дивно просте рішення! Але воно стало дуже революційним і, на думку хірургів, відкрило нову еру в реконструктивній пластичній хірургії.

Володимиру Петровичу Філатову належить ідея створення і тканинних препаратів, здатних підсилювати відновні можливості організму, запобігати розвитку післяопераційних ускладнень.

«Алое», «ФІБС», «Взвесь плаценти» і багато інших препаратів були введені в медичну практику саме в Інституті Філатова.

Академік Володимир Петрович Філатов очолював Інститут з 1936 по 1956 роки. За своє довге життя академік виховав цілу плеяду видатних учених, серед яких — академік Н.О. Пучковська, яка керувала Інститутом після смерті Філатова протягом 29 років, професори Б.С. Бродський, С.Ф. Кальфа, В.В. Войно-Ясенецький, З.М. Скрипниченко, Н.І. Шпак, С.А. Бархаш, А.І. Пахомова та багато інших.

Під час Великої Вітчизняної війни Інститут був евакуйований до Ташкента, де В.П. Філатов був головним консультантом в очному військовому шпиталі. Десятки співробітників Інституту за своїм бажанням пішли на фронт, де працювали у військових шпиталях до кінця війни. У вересні 1944 року Філатов разом із співробітниками Інституту повернувся до Одеси.

У ті повоєнні роки до Інституту пішов цілий потік постраждалих від опіків і травм, отриманих під час бойових дій. У 1946 році в Інституті було створено Відділення опіків очей. Академік В.П. Філатов доручив очолити відділення своїй учениці Надії Олександрівні Пучківській, кандидату медичних наук, капітану медичної служби — щойно демобілізованому начальнику очного відділення військово-польового шпиталю.

Після смерті академіка В.П. Філатова в 1956 році Надія Олександрівна Пучківська очолила Інститут, якому в 1945 році було присвоєно ім’я його засновника.

Будучи блискучим клініцистом, віртуозним хірургом-офтальмологом, Н.О. Пучківська зробила величезний внесок у вітчизняну та світову офтальмологію. У сфері її інтересів були проблеми лікувальної та оптичної кератопластики, кератопротезування, патогенез і лікування опіків очей та їх наслідків. Нею створено двоетапний метод хірургічного лікування післяопікових обширних зрощень повік і рогівки, що дозволив відновлювати зір хворим з категорії «безнадійно сліпих». Були прооперовані тисячі хворих. У більшості з них було відновлено зір. У 1978 році академіку Н.О. Пучківській, проф. Н.С. Шульгіній, проф. Г.В. Легезі та канд. мед. наук В.П. Непомнящій за вивчення патогенезу опіків очей, розробку методів лікування опіків очей та їх наслідків, була присуджена Державна премія України.

Н.О. Пучківська брала безпосередню участь у створенні перших вітчизняних лазерів, розробці техніки лазерних операцій, впровадженні ультразвуку в клінічну офтальмологію. У 1963 році професор Інституту ім. В. П. Філатова Леонід Линник вперше в світі здійснив успішну лазерну коагуляцію, «приварив» сітківку ока людини, поклавши початок ері «лазерів в офтальмології». Аналогів фотокоагулятора ОК-1, розробленого у співдружності з КБ «Точмаш» у світовій медицині тоді не існувало. Був встановлений стимулюючий ефект малих енергій лазерного випромінювання на функції сітківки, що лягло в основу лікування дистрофічних захворювань. У наступні роки зір було повернуто тисячам пацієнтів.

З 1985 по 2004 рік Інститут очолював ще один учень В.П. Філатова, доктор мед. наук, професор Логай Іван Михайлович, лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України.

За 18 років під його керівництвом в Інституті були розроблені нові пристрої та прилади, нові методики діагностики, магніт для вилучення чужорідних тіл з заднього відділу ока, оригінальний спосіб вилучення чужорідних тіл з кришталика із збереженням його прозорості, розроблені вирішення низки питань, пов’язаних з травмами органу зору і катарактогенезу, створена українська школа офтальмотравматологів.

1942 р. – Український експериментальний Інститут очних хвороб

1945 р. – Інституту присвоєно ім’я академіка В.П. Філатова

1956 р. – Український науково-дослідний експериментальний інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В.П. Філатова / наказ МОЗ УРСР № 3 від 17.01.56 р. /

1966 р. – Одеський науково-дослідний інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В.П. Філатова / наказ МОЗ СРСР від 18.01.65 р. /

1986 р. – Одеський ордена Трудового Червоного прапора науково-дослідний Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.акад. В.П. Філатова / Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 10.04.68 р. /

1992 р. – Український науково-дослідний інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В.П. Філатова / наказу МОЗ України № 15 від 22.01.92 р. /

1993 р. – Інститут підпорядкований Академії медичних наук України / Постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.1993 р. /

1993 р. – Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Академії медичних наук України / наказ АМНУ № 12 від 29.09.1993 р.

З 2004 року по теперішній час Інститут очолює член-кор. НАМН України, професор, Заслужений лікар України Пасєчнікова Наталя Володимирівна, учениця Тетяни Володимирівни Шлопак, учениці академіка В.П. Філатова. Таким чином, залишається безперервній зв’язок між поколіннями вчених-філатовців.

У багатьох напрямках, які отримали розвиток ще з часів академіка В.П. Філатова, Інститут залишається лідером. Це — кератопластика, пересадка рогівки, діагностика та лікування захворювань сітківки і, звичайно, офтальмоонкологія — тут першість Інституту беззаперечна. І сьогодні робиться все можливе, щоб зберегти її й надалі. Багато фахівців виїжджають на стажування за кордон, відповідно і в Інститут приїжджають переймати досвід офтальмологи з Фінляндії, Єгипту, Угорщини, Болгарії та інших країн.

Сьогодні діяльність Інституту Філатова спрямована на розробку фундаментальних і прикладних проблем офтальмології:

• Вивчення патогенезу очної патології з використанням сучасних імунологічних, патоморфологічних, біохімічних, фармакологічних, радіологічних та інших методів, що застосовуються в медицині та біології;
• Створення нових методів діагностики та лікування очної патології з використанням пріоритетних розробок Інституту Філатова з проблем трансплантації тканин, стимулюючого і терапевтичного впливу лазерного випромінювання, ультразвуку, магнітних полів, іонізуючого випромінювання, кріовпливу на біологічні тканини, імунології, ендокринології та тканинної терапії;
• Розробку нових методів діагностики та лікування захворювань сітківки і судинної оболонок різної етіології з використанням останніх досягнень сучасної науки (біології, фізики та інших);
• Розробку комплексних програм реабілітації хворих з патологією органа зору.

Особлива увага приділяється напрямку “Застосування високочастотного електрозварювання біологічних тканин в офтальмології”.

Під час проведення XII Конгресу “Euretina” (6-8.09.2012 р., Мілан, Італія) група вчених інституту (член-кор. НАМН України Пасєчнікова Н.В., д.м.н. Науменко В.О. та к.м.н. М.М. Уманець) за дослідження “Застосування високочастотного електрозварювання біологічних тканин в вітреоретінальної хірургії” була нагороджена II-ю премією “Euretina. Innovation Awards”.