30 вересня в Україні відзначають Всеукраїнський день бібліотек. Це день не лише книг, каталогів і бібліотечних фондів. Насамперед — це день людей, які роками дбайливо зберігають знання, історію та пам’ять, допомагаючи іншим знаходити потрібне слово, потрібну працю, потрібну відповідь.
Для Наукової бібліотеки Інституту Філатова цей день має особливе значення. І сьогодні хочеться згадати людину, з якою для багатьох поколінь співробітників і читачів було пов’язане саме поняття бібліотеки, — ТАМІЛУ АГАПОВНУ МАРИШЕВУ.
38 РОКІВ — ЧАСТИНА ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНА БІБЛІОТЕЦІ
Таміла Агаповна прийшла до Інституту Філатова у 1972 році на посаду старшого бібліографа. А вже з 1977 року очолила Наукову бібліотеку і залишалася її незмінною керівницею до 2010 року.
Тридцять три роки керівництва — це не просто цифра в трудовій біографії. За цими роками — щоденна праця, десятки тисяч книг і документів, турбота про кожного читача, пошук необхідної інформації для науковців і лікарів, збереження унікальних видань та історії офтальмологічної науки.
Бібліотека, заснована академіком Володимиром Петровичем Філатовим у 1946 році, поступово стала значно більшою, ніж просто місце, де зберігаються книги. Це був і зал тиші, де народжувалися наукові ідеї, і місце зустрічі з колегами, і простір, де лікар міг знайти відповідь на складне професійне питання.
І велику частину цього шляху поруч із бібліотекою була Таміла Агаповна.
ЗА КОЖНОЮ КНИГОЮ — ЛЮДИНА
Життєвий шлях Таміли Агаповни складався цікаво й багатогранно, і далеко не одразу був пов’язаний із бібліотечною справою.. У 1967 році вона закінчила Ферганський державний педагогічний інститут ім. Улугбека за спеціальністю «німецька мова». Працювала вчителькою, а маючи музичні здібності, викладала також фортепіано в музичній школі.
Можливо, саме педагогічна освіта і любов до людей допомогли їй створити в бібліотеці особливу атмосферу.
Ті, хто її пам’ятає, говорять про делікатність, м’якість, доброзичливість і надзвичайну уважність. Таміла Агаповна вміла слухати. До неї можна було прийти не лише із запитом щодо книги чи статті, а й просто поговорити. Вона ніколи не демонструвала зверхності, завжди була готова допомогти й шукала можливість знайти відповідь.
Для читача вона була не просто завідувачкою бібліотеки.
Вона була тією людиною, яка зустрічала тебе усмішкою і давала відчуття: «Я постараюся вам допомогти».
ЗБЕРЕГТИ НЕ ЛИШЕ КНИГИ, А Й ПАМ’ЯТЬ
Таміла Агаповна особливо дбайливо ставилася до історії бібліотеки та людей, які працювали в ній до неї. Вона розуміла: бібліотека — це не тільки фонд. Це пам’ять про тих, хто збирав його, упорядковував, зберігав і передавав наступним поколінням.
Однією з важливих сторінок її професійної діяльності стала участь у підготовці «Бібліографічного покажчика праць академіка АМН СРСР Надії Олександрівни Пучківської», виданого в Одесі у 1986 році. Разом із колегами вона виконала величезну роботу, яка сьогодні залишається цінною частиною історії офтальмологічної науки.
Багато сил було вкладено і в розвиток самої бібліотеки, її фонду та умов роботи. Серед масштабних завдань — переміщення й комплектування фонду під час переїзду бібліотеки з будівлі консультативної поліклініки до нового приміщення лабораторного корпусу з читальною залою.
Це була робота, яку часто не помічають. Але саме з таких щоденних, кропітких справ і складається історія установи.
СЬОГОДНІ
Сьогодні Наукова бібліотека Інституту Філатова продовжує свою роботу. Її читачі — науковці, лікарі-офтальмологи, аспіранти, слухачі курсів професійного розвитку.
Змінюються технології, з’являються електронні бази даних, цифрові ресурси, нові способи пошуку інформації. Але незмінним залишається головне — потреба людини в знаннях і людях, які допомагають ці знання знайти та зберегти.
Саме тому у Всеукраїнський день бібліотек хочеться сказати окремі слова вдячності всім, хто присвятив своє життя цій непростій і дуже важливій справі.
І особливо — Тамілі Агаповні Маришевій. Її вже немає поруч, але залишилися книги, документи, бібліотечні фонди, професійні традиції та, найголовніше, людська пам’ять.
Пам’ять тих, кому вона допомогла.
Пам’ять колег, які з нею працювали.
Пам’ять читачів, яких вона зустрічала своєю теплою усмішкою.
Бо бібліотека — це не тільки книги.
Це люди, які бережуть знання.
І люди, яких пам’ятають.
З ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ДНЕМ БІБЛІОТЕК!
Нехай у бібліотеках завжди буде місце для книги, для науки, для історії — і для людини.